Справа Михалкова та інші проти України

СПРАВА «МИХАЛКОВА ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ»

(CASE OF MIKHALKOVA AND OTHERS v. UKRAINE)

Заява № 10919/05

Стислий виклад рішення від 13 січня 2011 року

 29 квітня 2003 року заявниця звернулась до Компаніївського районного відділу міліції в Кіровоградській області у зв’язку з тим, що її син Михалков В.В перебував у стані сильного алкогольного сп’янінння. Заявниця стверджувала, що вона була свідком побиття її сина працівниками міліції, які прибули за викликом.

Михалкова В.В. було затримано та доставлено до вказаного відділу міліції.

            30 квітня 2003 року заявниця приїхала до відділу міліції і дізналася, що її син помер.

            За результатами розтину та проведеної в подальшому експертизи було встановлено, що Михалков В.В. помер 29 квітня 2003 року від ушкоджень, завданих того самого дня.

            20 червня 2003 року прокуратура Компаніївського району Кіровоградської області порушила кримінальну справу за фактом смерті Михалкова В.В. До цього вказана прокуратура неодноразово доходила висновку про відсутність підстав для проведення досудового слідства.

На час винесення рішення Європейським судом з прав людини (далі – Європейський суд) досудове слідство у справі тривало.

             До Європейського суду заявники Михалкова О.К., Михалков С.П. та Бікбулатова Н.С., які є близькими родичами померлого, скаржилися за такими статтями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція): ст. 2 – щодо смерті Михалкова В.В., яка, як вони стверджували, настала в зв’язку з поганим поводженням, і непроведення за цим фактом ефективного розслідування; ст. 3 – щодо поганого поводження з Михалковим В.В. з боку працівників міліції та непроведення за цим фактом ефективного розслідування; п. 1 ст. 5 – щодо незаконного тримання Михалкова В.В. під вартою.

            Розглянувши справу, Європейський суд дійшов висновку про порушення матеріального аспекту статті 2 та статті 3 Конвенції з огляду на те, що держава не надала пояснення щодо походження тілесних ушкоджень Михалкова В.В., які спричинили його смерть, та інформації щодо медичної допомоги і догляду, якими Михалкова В.В. мали  забезпечувати під час перебування під контролем держави, щоб не допустити його смерті.

            Європейський суд визнав наявність порушення процесуального аспекту статті 2 Конвенції у зв’язку з незабезпеченням державними органами ефективного розслідування обставин смерті Михалкова В.В., оскільки протягом семи років досудового слідства, яке на момент ухвалення Європейським судом рішення ще тривало, обставин його смерті встановлено не було.

РОЗГЛЯНУВШИ СПРАВУ, ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД ОДНОГОЛОСНО:

 «1. Оголошує прийнятними скарги щодо відповідальності держави за погане поводження і смерть Василя Михалкова та неефективності розслідування відповідних тверджень, а решту скарг у заяві — неприйнятними.

 2.     Постановляє, що в цій справі мало місце порушення статті 2 Конвенції у зв’язку зі смертю Василя Михалкова.

 3.     Постановляє, що в цій справі мало місце порушення статті 2 Конвенції у зв’язку з непроведенням державними органами ефективного розслідування обставин смерті Василя Михалкова.

 4.     Постановляє, що в цій справі мало місце порушення статті 3 Конвенції з огляду на нелюдське поводження з Василем Михалковим.

 5. Постановляє, що немає потреби розглядати за статтею 3 Конвенції скаргу про непроведення державними органами ефективного розслідування обставин поганого поводження з Василем Михалковим.

 6. Постановляє:

(а) упродовж трьох місяців від дня, коли це рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції, держава-відповідач має виплатити заявникам наступні суми,  які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу:

і) Ользі Кузьмівні Михалковій – 50 000 (п’ятдесят тисяч) євро відшкодування моральної шкоди та по 20 000 (двадцять тисяч) євро відшкодування моральної шкоди Сергію Петровичу Михалкову і Наталії Станіславівні Бікбулатовій (Бесбулатовій);

ii) 3300 (три тисячі триста) євро відшкодування судових витрат всім заявникам спільно

з урахуванням будь-якого податку, який може бути стягнуто з присуджених заявникам сум;

b) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, плюс три відсоткові пункти.