flag Судова влада України

Справа Матушевський і Матушевська проти України

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

СПРАВА «МАТУШЕВСЬКИЙ І МАТУШЕВСЬКА ПРОТИ УКРАЇНИ»

CASE OF MATUSHEVSKYY AND MATUSHEVSKA v. UKRAINE

(Заява № 59461/08)

Стислий виклад остаточного рішення від 23 червня 2011 року

4 лютого 2008 року сина заявників, якого було затримано за підозрою у вчиненні злочину, було поміщено у Львівський слідчий ізолятор № 19 (далі – СІЗО). Того ж самого дня медична комісія засвідчила задовільний стан його здоров’я.

22 травня 2008 року було констатовано смерть сина заявників у камері СІЗО.

24 травня 2008 року після огляду тіла свого сина один із заявників виявив на ньому численні тілесні ушкодження.

З травня до жовтня 2008 року неодноразово проводились судово-медичні експертизи за  результатами яких встановлювались різні причини смерті сина заявників та походження тілесних ушкоджень.

Крім того, заявники стверджували, що вони неодноразово отримували інформацію із анонімних джерел про умисне вбивство їхнього сина.

За скаргами заявників неодноразово виносились постанови про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом смерті їх сина, які в подальшому скасовувались прокуратурою Львівської області або судом. 

На час постановлення рішення Європейського суду з прав людини (далі – Європейський суд) інформація щодо прогресу чи результатів розслідування була відсутня.

До Європейського суду заявники скаржились за ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) на те, що органи державної влади відповідальні за смерть їхнього сина, яка сталась під час тримання його під вартою; ст. 13 – на те, що не було проведено ефективного розслідування смерті їхнього сина і що їх належним чином не інформували і не залучали до розслідування; ст. 3 – на те, що перед смертю їхній син зазнав поганого поводження, що національні органи влади не провели відповідного розслідування належним чином, що страждання, яких вони зазнали у зв’язку зі смертю сина і які посилювалися через небажання органів влади встановити істину, були ознакою нелюдського і такого, що принижує гідність, поводження; ст. 6 – на те, що тримання їхнього сина під вартою було незаконним і не мало адекватного судового контролю.

Європейський суд встановив порушення ст.ст. 2 і 3 Конвенції у зв’язку з тим, що протягом трьох років органи влади не провели ефективного розслідування обставин смерті сина заявників, а також походження тілесних ушкоджень, яких він зазнав, перебуваючи під вартою.

 

   Розглянувши справу, Європейський суд одноголосно:

«1. Вирішує об’єднати по суті заперечення Уряду щодо вичерпання національних засобів юридичного захисту стосовно скарг заявників за статтями 2 і 3 Конвенції та відхиляє його;

 

2. Оголошує прийнятними скарги заявників за статтями 2 і 3 Конвенції стосовно смерті їхнього сина під час його перебування під вартою в органах внутрішніх справ внаслідок стверджуваного поганого поводження, а решту скарг у заяві — неприйнятними.

 

3. Постановляє, що у цій справі мало місце порушення матеріального аспекту статті 2 Конвенції.

 

4. Постановляє, що у цій справі мало місце порушення процесуального аспекту статті 2 Конвенції.

 

5. Постановляє, що у цій справі мало місце порушення статті 3 Конвенції у зв’язку з поганим поводженням, якого зазнав син заявників.

 

6. Постановляє, що у цій справі немає необхідності розглядати окремо скаргу за статтею 3 Конвенції щодо ефективності національного розслідування.

 

7. Постановляє:

a) що протягом трьох місяців від дня, коли рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції, держава-відповідач має сплатити заявникам спільно наведені нижче суми, які мають бути конвертовані у національну валюту держави-відповідача на день здійснення платежу:

(i) 12 000 (дванадцять тисяч) євро відшкодування моральної шкоди плюс будь-який податок, який може бути стягнуто;

(ii) 700 (сімсот) євро компенсації судових витрат плюс будь-який податок, який може бути стягнуто;

(b)  зі спливом зазначеного тримісячного строку і до повного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, плюс три відсоткових пункти.»