CASE OF DUSHKA v. UKRAINE
(Заява № 29175/04)
Стислий виклад остаточного рішення від 3 лютого 2011 року
18 листопада 2002 року заявника, який був неповнолітнім, було заарештовано. Того ж дня без інформування батьків або залучення захисника Білгород-Дністровським районним судом Одеської області (далі – районний суд) до заявника було застосовано адміністративний арешт строком на 7 днів за злісну непокору вимогам працівників міліції.
Пізніше постанову від 18 листопада 2002 року було скасовано як незаконну.
До звільнення заявника з-під варти його допитували щодо вчинення грабежу відносно пана П. Під час допиту заявник зізнався в тому, що він вчинив вказаний злочин.
Після звільнення з-під варти заявник відмовився від своїх зізнавальних показів і стверджував, що зізнавався у вчиненні злочину під тиском працівників міліції.
За результатами судово-медичних експертиз було встановлено, що заявник мав середньої тяжкості тілесні ушкодження, які могли бути завдані 18 листопада 2002 року.
1 квітня 2003 року заявник звернувся до Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури з вимогою порушити кримінальну справу в зв’язку з неналежним поводженням щодо нього. У порушенні кримінальної справи за скаргою заявника державні органи неодноразово відмовляли. Постанови про відмову в порушенні кримінальної справи в подальшому скасовувались прокуратурою Одеської області та Генеральною прокуратурою України в зв’язку з необґрунтованістю. Востаннє в порушенні кримінальної справи було відмовлено Білгород-Дністровською міжрайонною прокуратурою 5 липня 2006 року.
Заявник скаржився до Європейського суду з прав людини (далі — Європейський суд) за ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі — Конвенція) на погане поводження під час його перебування у районному відділі міліції. Також він скаржився за ст. 13 Конвенції на те, що він не мав ефективного засобу юридичного захисту відносно його скарг за ст. 3 Конвенції, та за ст. 5, п.1 ст. 6 і ст. 13 Конвенції в контексті обставин справи.
Висновку щодо порушення ст. 3 Конвенції в зв’язку з поганим поводженням з заявником Європейський суд дійшов з огляду на висновки лікарів щодо часу заподіяння тілесних ушкоджень, що збігався з часом перебування заявника під вартою, та з огляду на ненадання державою-відповідачем пояснень щодо причин їх виникнення. Крім того, Європейський суд вказав, що обставини справи свідчать, що правоохоронні органи використали адміністративний арешт заявника, щоб зламати опір та скористатись його уразливим станом для отримання зізнання у вчиненні злочину. Таку практику особливо з огляду на вік заявника Європейський суд визнав як нелюдське та таке, що принижує гідність, поводження.
Європейський суд встановив порушення cт. 3 Конвенції в зв’язку з не проведенням ефективного розслідування скарг заявника на погане поводження з огляду на те, що більше 3 років правоохоронні органи не могли встановити обставини, за яких заявник зазнав тілесних ушкоджень, та винних осіб.
Розглянувши справу, Європейський суд одноголосно:
«1. Постановляє, що мати заявника пані Тетяна Іванівна Душка може продовжувати провадження замість заявника;
2. Вирішує приєднати до розгляду по суті розгляд заперечень Уряду щодо вичерпання національних засобів юридичного захисту стосовно скарги заявника за ст.3 Конвенції на погане поводження у відділі міліції і відхиляє їх після розгляду цієї скарги по суті.
3. Оголошує скарги стосовно поганого поводження у відділі міліції і неефективного розслідування стверджуваного поганого поводження із заявником прийнятними, а інші скарги в заяві – неприйнятними.
4. Постановляє, що мало місце порушення статті 3 Конвенції в зв’язку з нелюдським і таким, що принижує гідність, поводженням, якого зазнав заявник, перебуваючи в руках міліції.
5. Постановляє, що мало місце порушення статті 3 Конвенції в зв’язку з неефективним розслідуванням скарги заявника на погане поводження під час перебування в руках міліції.
6. Постановляє, що немає необхідності розглядати скаргу на порушення статті 13 Конвенції стосовно неефективного розслідування.
7. Постановляє, що
(а) протягом трьох місяців з дня набуття рішенням статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції держава-відповідач повинна сплатити спадкоємцю заявника 18000 (вісімнадцять тисяч) євро відшкодування моральної шкоди та пані Тетяні Іванівні Душці 150 (сто п’ятдесят) євро компенсації судових витрат, які мають бути конвертовані у національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу, плюс будь-який податок, який може бути стягнуто з цих сум;
(b) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до повного розрахунку на вищезазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, плюс три відсоткові пункти;
8. Відхиляє решту вимог щодо справедливої сатисфакції.»
_03_03.png)
